Українська мова у соцмережах
[ Викачати з сервера (27.7 Kb) ]24.02.2016, 17:58

Основні проблеми сучасної української мови та їх вирішення у мережі Інтернет

Основні мовні порушення у інтернет-спілкуванні

Сьогоднішнє життя соціуму надзвичайно змінилося саме завдяки розвитку новітніх технологій, зокрема впровадженню Інтернету. Спілкування за допомогою Мережі зайняло особливе місце в суспільному житті, адже інтернет-технології допомагають у різних сферах життєдіяльності людини. Завдяки Інтернету з’явилися нові канали комунікації, виникли нові форми спілкування. Така трансформація комунікативного простору змінила найголовніший засіб людського спілкування – мову. Кожна комунікативна ситуація вимагає певної мовної поведінки, реалізації засобів, визначальних для такої ситуації. Перелік засобів кожної комунікативної ситуації – інакше стилю мови  різний. Із розвитком Інтернету спектр засобів, визначальних для кожного стилю, зазнав змін.

В Інтернеті при спілкуванні «людина – людина» та «людина – машина» домінує писемна форма текстової комунікації. Проте при спілкуванні «людина – людина», зокрема у розмові в режимі реального часу, формальна ознака писемності кардинально відрізняється від традиційних, усталених форм реалізації писемного різновиду мови.

Репрезентативними є ряд засобів, які використовуються в такій комунікації.

1. Використання знаків-символів, не характерних для писемної мови. Найчастотнішою формою передавання емоцій, характерних для розмовного стилю «смайлики», які в розмовному дискурсі виконують основну функцію компенсації елементів паралінгвального спілкування. За їхньою допомогою виражають радість, сум, здивування (:-( (емотикон жалю) – Сьогодні знову була спека, і в офісі немає чим дихати :-7). Емотикони вказують на ставлення мовця до повідомлення чи до іншого комуніканта (8[] (емотикон здивування) – Ти що! 8[] Треба коректно закрити програму!!!). Графічна реалізація емотикона теж буває різною. Комуніканти послуговуються як повними формами цих графічних знаків (:-) – То як настрій? Будемо знову діставати начальство :-)), так і їх редукованими варіантами ( ) – Ми закачали прогу [програму] і одразу всі трабели [неприємності, з англ. trouble ‘те саме’] в компі [комп’ютері] зникли )).

Емотикон – семіотична графічна одиниця, яка може бути реалізована шляхом використання знаків клавіатури (Вчора була перевірка :-() або за допомогою спеціальних малюнків, які використовуються у місцях спілкування в Мережі чи в програмному забезпеченні (Привіт, заходь сьогодні до мене ). Жанрова різноманітність емотиконів зводиться до кількох груп знаків на позначення різних проявів почуття: а) радості (Класно, в мене тепер уже стоїть квіпа [програма для спілкування QIP] ))))]; б) суму (А: Візьми на сьодні квиток. Б: Я не піду А: Чого? Б: Не можу ); в) здивування (А: Ти хіба зара не зайдеш? Б: ); д) злості (А: Ти взагалі не вмієш нормально писати ))) – Б: ); е) інших проявів почуттів (Я відриваюсь!!!!!! ).

2. Некодифіковане використання певних графічних знаків. Одним із засобів творення невербального тексту є крапки. Вони здебільшого використовуються на позначення роздумування, невпевненості, здивування та ін. (Не знаю..... Може, треба було запросити їх [гостей] ........). Знаки $, *, = які розміщені на клавіатурі, часто залежно від контексту можуть відповідно позначати поняття «гроші», «сніг», «те саме, що й...» та ін. (А: До десятого числа дадуть? Б: шо? А: $).

Принагідно варто зазначити, що є ряд графічних знаків, застосування яких у інтернет-комунікації обмежене, насамперед лапки, крапки з комою. Їхня відсутність закономірна для цього типу спілкування: перші є виразним візуальним атрибутом цитування або метафори, що не харак­терно для розмовної мови, а другий знак – це засіб для розчленування складних синтаксичних конструкцій, яких у розмовній мові немає.

3. Відсутність лінійності у спілкуванні. Підпорядкування законам економії часу зумовлює існування в комунікативному акті явища, яке характерне лише для мови інтернет-комунікації. При спілкуванні здебільшого через неспівмірний обсяг адресованої інформації, а також синхронність при одночасному передаванні чи прийманні інформації втрачається діалогічний (чи полілогічний) порядок чергування повідомлень, тобто втрачається їх лінійна послідовність (А: Ти заходив ввечері в офіс? А: Хотів в неті посидіти. Б: Нєа. А: А ти викачав прогу? Б: Я минулої неділі посидів. А: ааааа. Б: Не можу.. не конектиця з серваком (не з’єднується із сервером).

4. Недотримання орфографічних та інших літературних норм. Ця характеристика, властива загалом розмовній мові, є виразною ознакою типу комунікації «людина – людина» та інтернет-комунікації взагалі. Причини порушення норм тут часто пов’язані з економією часу, якої дотримуються комуніканти для відтворення ефекту неперервності розмови. Тому ненормативність у такій комунікації не є безперечною ознакою неграмотності комуніканта. Процес спілкування проходить настільки швидко, що комунікант, не звертаючи увагу на зреалізований через клавіатуру комп’ютера текст, відправляє його адресатові. Якщо в надісланому тексті адресант ідентифікував одиниці, які не можуть бути адекватно сприйняті адресатом, він надсилає виправлений варіант (А: Мені в четвер треба бти на засіданні А: бути), не чекаючи реакції з боку іншого комуніканта. Тобто розмовна мова в Інтернеті передбачає виправлення неправильних форм, однак це відбувається не так, як у традиційній розмовній мові. Поліфункціональність комп’ютерних систем дає змогу виконувати на комп’ютері кілька робіт одночасно. У кожній програмі можна увімкнути мову, яка відтворюється на клавіатурі комп’ютера, за бажанням. Відтак при переході з однієї програми в іншу (наприклад, в програму, в якій відбувається процес комунікації) користувач може не помітити зміни мови, встановленої у цей момент на клавіатурі. Економлячи час, адресант не перевіряє набраний текст, тому на виході з’являється текст, набраний графічними знаками не тієї мови, якою відбувається комунікація (А: Можеш говорити? Б: fuf [ага]). Тій самій специфіці підпорядковане членування тексту на речення. Комуніканти членують текст на речення за допомогою крапок та інших розділових знаків, однак не завжди послідовно використовують велику літеру на початку речення (відтворення великої літери – це одночасна робота на клавіатурі комп’ютера обома руками). Тобто велику кількість фіксованих помилок у комунікації не завжди треба пояснювати незнанням комунікантами норм, а передусім технічними умовами спілкування.

5. Створення ефекту звукової мови. Часто комуніканти навмисно не дотримуються норми, порушують загальноприйняті правила графічного оформлення тексту. Причину цього явища можна пояснити на­маганням створити звуковий ефект – використати запис слова, схожий на транскрипцію (А: трудисся? Б: а шо?). Таке написання не оцінюється як ознака неграмотності в цій специфічній сфері спілкування, проте ці одиниці обмежені соціальним характером відповідної комунікативної ситуації. Принагідно варто зазначити, що явища просодичного характеру, відтворені на письмі, уже давно стали об’єктом дослідження мови в Інтернеті.

6. Використання певних словесних форм. Час передавання інформації під час комунікативного акту – визначальна ознака у інтернет-спілкуванні. Для відтворення ефекту усного діалогу комуніканти намагаються передавати інформацію якомога швидше. Спілкуючись і виявляючи при цьому певні емоції, комунікант, який набирає на клавіатурі текст, послуговується не емотиконом, який механічно важче поставити, а графічним відтворенням звукового образу слова.

 

Порозуміння в Інтернеті

Активісти групи «И так поймут!» на Facebook перекладають українською не меню кав’ярень чи маркування товарів у супермаркетах, а сайти компаній. Добровільно-примусово. «Багато бізнесів в Україні, які пропонують споживачам продукти чи послуги, не вважають за важливе супроводжувати їх державною мовою», – пояснюють активісти. У такий спосіб підприємці позбавляють україномовного споживача можливості дістати повну й вичерпну інформацію про товар чи послугу.

Натрапляючи на принципово російськомовні сайти, однодумці починають писати листи в головні офіси компаній, зустрічаються з їхніми представниками, проводять переговори з менеджментом, подають заяви до служби захисту прав споживача та судових інстанцій.

Часто це закінчується перемогою – появою української версії веб-ресурсу. Але бувають і винятки: приміром, назустріч українцям категорично відмовився йти інтернет-магазин Rozetka. У відповідь активісти зі словами «Rozetka ігнорує україномовного користувача» закликали українську спільноту «голосувати гаманцем» – бойкотувати цих розкручених продавців техніки.

Водночас на своїй сторінці спільнота вітає промоцію відповідальних представників бізнесу – тих, хто не соромиться пропонувати товари й послуги українською.

«И так поймут!» – аж ніяк не єдина мережева «промовна» ідея. Приміром, творці сайта «Пиши українською» (Balachka.com) мають на меті популяризацію нашої мови в інтернет-спілкуванні серед співвітчизників. І пропонують долучитися до акції, розмістивши на своїй сторінці один із банерів: «Пишу українською», «Тільки українською», «Тут спілкуються українською»… Їх охоче встановлюють у себе як вітчизняні блогери, так і сайти міських рад, музичних гуртів, форуми, торент-трекери, веб-видання, ба навіть туристичні агенції чи служби кур’єрської доставки.

«Зроби інтернет зрозумілішим, доступнішим для тебе, для українців, – закликають вони. – Наївно вважати, що всі українці розуміють англійську, наївно думати, що всі українці розуміють російську, кумедно виглядатиме коли всі українці, розпорошені долею по всіх континентах намагатимуться порозумітися іноземними мовами, але всі українці розуміють рідну українську. Ми ж українці?»

 

Культурні ініціативи

«Лагідною українізацією» можна назвати не тільки висміювання російської попси та шансону через їх сатиричний переспів на українську патріотичну тематику від Ореста Лютого, а й менш жартівливі ініціативи. Наприклад, здобуту простими нашими земляками самотужки можливість дивитись рідною мовою класику кінематографа.

Торент-толока «Гуртом!» ідентифікує себе як «сайт підтримки всього українського». Тут можна знайти не тільки вітчизняну музику та кіно, а й україномовне програмне забезпечення та ігри, оцифровану друковану літературу та аудіокнижки, озвучені чи субтитровані українською іноземні фільми. Цікаво, що все це користувачам сайта – на сьогодні їх уже майже 300 тис. – не підносять на тарілочці із блакитною смужечкою. Вони самі беруть активну участь у творенні контенту. Ентузіасти оцифровують українські книжки, перекладають рідною мовою іноземні романи, комікси, ігри (зараз серед активних проектів, зокрема, WarCraft та Fallout).

А головне – озвучують фільми українською. Саме завдяки гуртомівцям нею вже заговорили персонажі багатьох культових стрічок, серед яких – «Політ над гніздом зозулі», «Механічний апельсин», «Громадянин Кейн».

Наприкінці жовтня на сайті розпочали збір грошей на переклад наступних 11 фільмів – як старих («Самурая» 1967 року та «Приборкання норовистого» 1980-го), так і «свіжих»: наприклад стрічки «Викрадена-2», яку цьогоріч демонстрували в наших кінотеатрах російською. На професійну озвучку кожної кінокартини потрібно близько 2 – 3 тис. грн. Гроші на можливість подивитись кіно рідною мовою українці здають охоче.

Є і більш незвичні вияви патріотизму. «Українською говорять і співають. А ми нею танцюємо, – кажуть організатори цьогорічного аполітичного флешмобу на підтримку української мови у Львові, торче об’єднання Madrin Family. – Українська – це модно!».

«Останнім часом дедалі частіше лунають рингтони з композиціями вітчизняних виконавців: замість «Бумера» грає «Океан Ельзи» чи «Бумбокс», – ділиться враженнями Марина, координатор проекту. Американський хіп-хоп, каже дівчина, поступився місцем «Тартаку» й ТНМК. – Модні, гламурні російськомовні родини спілкуються зі своїми малятами виключно українською. Відзначають усі свята за всіма національними традиціями».

Пропагуй українське!

Популяризують мову й за допомогою відповідної символіки на одязі чи наплічниках. Киянин Сергій майже щодня носить синьо-жовтий значок із написом «Спілкуюся лише українською». «У столиці україномовні люди досі нерідко звертаються одне до одного російською, бо так звикли, бо вважають її мовою міжнаціонального спілкування. Цей значок – мій нехитрий спосіб продемонструвати, що я розмовляю державною, закликати нею до мене й говорити», – пояснює хлопець.

«Це справді допомагає! Російською до мене звертаються вкрай рідко. Але значок – це дрібничка, його можна й не помітити», – посміхається юнак. І додає, що на одній із перших мовних акцій бачив дівчину, котра мала яскраву саморобну торбу з написом: «Зробіть мені приємність – розмовляйте українською».

Ставлять «патріотичний одяг» і на конвеєр. Український магазин «Наш формат» пропонує майки «Спілкуюсь рідною», «Є мова – є нація», «Порву за мову», «Вчи українську» тощо. Чимало маленьких інтернет-крамничок продають футболки з буквою «Ї» та провокативними написами на зразок «Обережно! Українська мова»… Отож пропозицію породжує саме попит. Те, що від 2010 року кількість україномовних громадян невпинно зростає (часто як вияв протесту проти русифікаторської політики нинішньої влади), як і їхні вимоги до врахування мовних потреб, уже є доконаним фактом, ігнорувати який неможливо. Тож, поки державні мужі за інерцією маніпулюють «мовним» питанням, а бізнесмени виправдовують вживання російської комерційною доцільністю, молоді українці вчаться відстоювати рідну мову своїми силами. І нам це вдається.

Категорія: Класному керівнику | Додав: Fiorela
Переглядів: 679 | Завантажень: 13 | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Все смайлы
Код *: