***

Меню сайту
Категорії розділу
Спортивне життя [26]
Бібліотека [56]
АТО [19]
Класному керівнику [6]
Обласні методичні об'єднання [19]
Поділитись у:
Офіційні сайти
Форма входу
Пошук
Календар
«  Січень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2017 » Січень » 31 » “Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”
10:52
“Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”

В серцях людських не вмерли Крути
Їх триста борців за свободу
В нерівному бою лягло,
Щоб власною кров’ю з народу
Змить рабське ганебне тавро.
Згадай їх тепер, Україно,
Онукам про них розкажи,
І їхнє ім’я добре нині
Від скверни й брехні вбережи.

Микола Луків

Добре кажуть: “Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Куди вітер приб’є – там і залишить своє насіння. Але ж людина не перекотиполе. Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. 25,26 січня бібліотекар Онищук Г.М. разом з вихователями гуртожитків №1,2 коледжу провели інформаційну годину з студентами на тему: «В серцях людських не вмерли Крути» в ході зустрічі студентам було запропоновано до перегляду  відео фільм «Кліп про Крути для студентів».

При проведенні зустрічі з студентами, була поставлена мета: розкрити суть, причини трагедії під Крутами;  виховувати в студентів інтерес і повагу до історичного минулого своєї країни, до борців за незалежність України.

29 січня 1918 року назва невеликої станції,  що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Вже 15 січня 1918 року на засіданні Української Центральної Ради було прийнято 4 Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого “молодшого брата”. Після захоплення Харкова і Полтави більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом М. Муравйова на Київ.

Вздовж залізничного шляху, Бахмач – Київ, проводили наступ об’єднанні більшовицькі сили. Зупинити ворога було нікому. Головні сили української армії були зосереджені на Правобережжі, де стримували наступ на Київ фронтових частин російської армії.

Лише під станцією Крути на прогоні Бахмач-Ніжин нашвидкуруч зібраний загін під командуванням сотника А.Гончаренка, який складався з 300 студентів, гімназистів-старшокурсників і військових курсантів, спробував зупинити червоноармійців. Студентською сотнею командував сотник Омельченко.

Більшість захисників загинули відразу. Ті, хто вцілів – розібрали колію і зуміли на декілька днів затримати наступ більшовиків.

Героїчна молодь без сумнівів і вагань стала на захист молодої держави. Багато хто із студентів утік із дому, щоб уникнути тяжкого прощання з батьками. Більшість – ніколи не тримали рушниці в руках.

29 січня, вранці, війська червоних щільними колами розпочали наступ. Ворогів було вдесятеро більше, вони були озброєні в десятки разів краще. Очевидно, більшовики були впевнені, що ніхто їм не заступить шлях на Київ. Та молоді добровольці зустріли їх вогнем.

За першою ворожою атакою накочувалася друга, третя… захисники мали значні втрати. Проте українська юнь витримала цей цілоденний бій. Юнаки падали під кулями, але не відступали. Молоді герої в останньому розпачливому пориві кидалися в атаку на ворога, але були нещадно знищені.

 У темряві студенти втратили орієнтири і пішли на вогні – станцію Крути. Ці 32 студента потрапили в полон, їх по звірячому мордували, а на світання 28 юнаків повели на розстріл. Більшовицькі кати заборонили селянам ховати тіла хлопців за християнським обрядом.  Кількох поранених більшовики відправляли до Харкова на подальші допити, і вони якимось дивом урятувалися.

Після підписання Брестського миру, який замінив владу більшовиків на австрійців та німців, 19 березня 1918 року в Києві відбувся урочистий похорон на Аскольдовій горі 28 полеглих бійців у бою під Крутами.

Бурхливий людський натовп запрудив усю площу біля Української Центральної Ради. Тут були найвищі посадові особи, духовенство і просто цікаві.

На чолі процесії крокували київські студенти та гімназисти, за ними на дев’яти повозах везли вісімнадцять сіро-блакитних домовин, покритих чорними китайками, а позаду марширували Січові стрільці.

Під час служби Божої і на могилі співав студентський хор під керівництвом О. Кошиця. Траурну промову виголосив М. Грушевський. Загиблих було поховано з військовими почестями на Аскольдовій горі в Києві.

Але більшовики за 70 років свого панування намагалися знищити в пам’яті народу згадку про Крути, або виставити її героїчних захисників зрадниками Батьківщини. У 30-х роках було навіть знесено кладовище та могили крутян на Аскольдовій горі. Перші згадки і справжня, реальна оцінка захисників Крут відбулася вже після набуття Україною незалежності в 1992 році.

29 січня 1992 року. Київ. Аскольдів цвинтар. Перший день офіційної державності національного синьо-жовтого прапора. Похмурий полудень. Тендітне полум’я свічок. Молебень пам’яті полеглих служать священики УПЦ. Вперше після стількох літ фізичного й морального терору!

Не можна викреслити з пам’яті людської той великий та безсмертний подвиг юних студентів, що захищали українську державність, поклавши на її вівтар найцінніше – власне життя.

 

Любіть Україну
Любіть Україну, козацькі сини,
Вона в нас, як мати, єдина,
Любіть Україну, шануйте її,
І з вами вона не загине.
Любіть Україну, вона в нас одна,
Другої нема і не буде.
Любіть Україну, як матір щодня,
Тоді вона й вас не забуде.
Любіть Україну, як матір свою,
Як рідну, кохану дитину.
Любіть Україну, благаю, молю,
Як першу любов і єдину.
Любіть Україну, всім серцем любіть,
Священную Русь – Україну.
Як предки великі її бороніть,
Кохайте її до загину.
Любіть Україну, як вірні сини,
Віддати життя їй готові,
Як юні сини, що життя віддали
Під Крутами всі, як герої…

                 В. Криволап  

Категорія: Бібліотека | Переглядів: 140 | Додав: Nik1975 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:

Рівненський автотранспортний коледж НУВГП 2017