***

Меню сайту
Категорії розділу
Спортивне життя [27]
Бібліотека [59]
АТО [19]
Класному керівнику [6]
Обласні методичні об'єднання [19]
ЗНО [2]
Поділитись у:
Офіційні сайти
Форма входу
Пошук
Календар
«  Травень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Архів записів
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2017 » Травень » 22 » «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...»
21:35
«Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...»

Як відомо, 22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору. 

Над  домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою. 

22 травня 2017 року  у 156-ту річницю Дня перепоховання Т.Г. Шевченка викладачі та студенти Рівненського автотранспортного коледжу долучилися до акції «Рівне читає». На подвір’ї нашого коледжу викладачі та студенти біля вільного мікрофону читали поетичні слова Великого Кобзаря. 

У декламуванні творів Т.Г. Шевченка взяли участь: викладач фізичної культури Мосійчук В.А. - «До Основ’яненка», заступник директора з виховної роботи Кравчук О.М. - «У нашім раї на землі…», студент групи Т-21 Гарбарук Н.В. - «Г.З.» (Немає гірше, як в неволі…»), викладач світової літератури Громко Н.М. - «Плач Ярославни», завідувач бібліотеки Вацко В.І. - «Причинна», бібліотекарі Мосіюк Є.П. - «Реве та стогне Дніпр широкий…», Онищук Г.М. - «Тополя», Яручик І.І. - «Садок вишневий коло хати…», викладач української мови та літератури Жданюк Т.Б., культорганізатор Фарина В.В. - «Причинна» («Така її доля…»), викладач української мови та літератури Мельник І.С. - «Сон», студентка групи Т-13 Кравець А. - «Думка»(«Нащо мені чорні брови…»), викладач німецької мови Кулаківська В.В. - «Кавказ», студент групи Т-23 Косюк В.-  «За байраком байрак…».

 

Переглядів: 200 | Додав: Nik1975 | Рейтинг: 5.0/3
Всього коментарів: 0
Имя *:
Email *:
Код *:

Рівненський автотранспортний коледж НУВГП 2017